оооо

о мій уютний бложек... ти такий гарний і веселий попри унилість постів )))

Йду в плюс.

Відновили сервер. Пройшло грьобаних днів десять. Але тепер все на місці і я чекаю, що всі сторінки знову зайдуть в індекс. Приїзджає коллега з Італії. Кожний його приїзд - як мітка зрізу моїх фінансових успіхів.

І знову я

На моєму сервері не знайшлося обіццяного диску. Заміна сервера взагалі вибила з колії. Зробити толком ніц не виходило. Трохи поїздив по хатах. Кругом уг. Завтра новий прихід. І вже термін. Так, що завтра знайду. Таку яку схочу і на яку заслуговую. Вже видали мені сервер. А зі старого файли ще не перенесли, і от я думаю чи варто їх взагалі переносити. НАче і не багато в індексі, але ще один переїзд дорів биє по трафіку і знову відтягую час. Але, я впевнений, все вирішиться як на найкраще. Завтра займатимусь квартирою, післязавтра - життям. Закриватиму баги )

Львів.

Львів для тих хто любить йти пішки. Тут можна переходити дорогу в недозволених місцях. Тут можна пройти через все місто. Якщо в якийсь кав’ярні немає місця - можна перейти в іншу. Все поряд. Все компактно. От тільки для тих, хто живе у "Львові", а не на його "околицях". На ту сумму, що я можу собі дозволити ми маєм жити на Сихові ( А я хочу жити тут або тут. Сиджу, дрочу на яндекс.карти. Додам трохи позитиву в пост. :))))))))))))))))))))))))))))

Якийсь пыздец

Шукаю квартиру у Львові

Київ

Мама прислала листівку з Києва для дітей. Схожа на цю фотку, тільки ліпша набагато. Літо, сонечко, дерева зелені...

Попросив поставити мені коло робочого місця. Одразу виникло питання, чи не на ностальгію мене пробило? Так, трохи ностальгії, але повертатися в Київ ні думок ні бажань немає. Київ тепер для мене став чужим якимось. Хоча, ні, не "тепер". Ще тоді, до революції, до того як до нього хлинула хвиля біженців.

Сьогодні на фотках у фейсбуку бачив вигляд з вікна нашої знойомої. Отаке хочу. З вікна, над дахами, вигляд на весь Львів. На ратуші і корнякти, на Високий замок. Краса. І все це моє )) Мені у Львові набагато комфортніше. В Києві я так себе ніколи не почував. Жууух-жууух-жуух-жууууух. Такий Київ. А у Львові сів би зара з дружиною у кав’ярні, що ми з малим знайшли під час прогулянки. Якщо йти по Князя Романа і завернути до Консерваторії, одразу на куті є маленька книгарня-кав’ярня. Тиха музика, кава і книжки. Нам музика і кава, дітям - книжки ))

View My Saved Places in a larger map

піздец. І то вже не перший раз, що я видаляю дори з сервака з 500! гігабайт диском в якому заповнено лише 100 Гігабайт і через день дори входять в індекс. Ну от хто просив!? (*сльози*).

результат відкладений у часі

от то дурна манера чекати результату вже і одразу. Зробив, заляв, і вже Ф5 на статі безперестанку. І нема на то ради! І вже не перший день в сео, і все одно те саме щоразу. Сервака лишилося мені ще 8 днів. А стату чи дори на індекс я перевіряв більше ніж сторінок в моїх дорвеях)
Тре обов’язково навчитися і зрозуміти, що результати будуть потім, зовсім трішки зачекати.

А знаєте чому у Львові всі спізнюються? Ніколи над тим не замислювався, поки не згадав оно, що тут "львівський час", що на 24 хвилини пізніший від київського.
Ото вже Львів - такий Львів )))

Хочу жити ближче до центру

Бач, юзернейм, по Львову дівчата їздять на мотороллерах ) А я сиджу тут у холодній хаті на краю міста можна сказати. Тре перебиратися. Вже вишпортують з хати. А мені шось робота вже третій день не йде. Якась напасть. То форуми, то диски з бакапами, то аська. І наче все просто. І справ шість пунктів, шкода, приорітетів не стоїть. Тому і кидаюся з  одного в друге і нічого не роблю.

Ще трохи ціцьок.

...і ой:

Насправді просто дуже вже хочеться побути з коханою людиною на каві, подивитися одне на одного, поговорити. Побути разом. Не те що б нам хтось заважав, просто хочеться побути удвох. Трішечки. І ось це трішечки - певно чи не єдине, що мотивує. Заради тих пару годин хочеться щось робити.

хворий

Вчора мене підгребло. І температура і їсти не зміг. Розбило - думав труба. Ліг спати і проспав аж годин 10! Боком вилазить моє дво-чотиригодинне спання. Тепер здоровий і готовий до вжитку.

чо блеать, не ждали?!