Я переїхав на нову квартиру. Знімаю тепер громадну (в порівнянні) двокімнатну. Шофно починаю добиратися до роботи, ще досі не всі речі розпаковані. Чесно кажучи я навіть не уявляв, що в нас так багато всього. Менше з тим. Погано одне - нічого в голові не змінилося. Нічого у відношенні до життя та внутрішніх стосунках. Перший час ми ще прикидалися, але рутина взяла своє. Втома, відсутність доходу, і з нову нервозність і невдоволенність. А ще останнім часом відбувається крах "позитивного мислення". Тепер воно навіть в розмовах згадується як "аутичне" і сприймається як хвороба, або засіб маніпуляції свідомістю.
І розумієш наче, що треба братися і самому вирішувати питання та проблеми, але вже треба перевчатися, і мислити реально. Натомість видно як за ці чотири роки закірпилося "позитивне мислення". Важко, дуже важко, а головне - не знати за що тепер хапатися. Всі питання які мали бути вирішені "Всєлєнной" звалилися на наші власні голови.
Ситуація така, що ми в конкретній сраці. В нас досить великий борг і немає заробітку. В нас важкі стосунки з дитиною, і ми не знаємо, що з цим робити. Ми обоє загнані, втомлені і самонереалізовані і злі за це на всіх. Говорити про те, що ми в шоколаді вже стало тупо.
А з дорвеями - взагалі весело. Я вже півтора року "роблю дори". Зробив за цей час, щось до 50 дорів + 1000 сплогів на блогохостах. Чого я чекаю від цього? Інвестовано в цю роботу вже коло 1000 долларів тільки на ПЗ. Від підтримки сайтів я відмовився, тобто, інших доходів я не маю. Мало сплю, переважно працюю по чотири години, а якщо дружина дає волю і бере на себе все то маю і по 8 годин. Який би мав бути результат від цього? Ну аж ніяк 7 долларів на тиждень з одного сплога, який тільки він приносить прибуток. Грошей з дорів я мав тільки в часи пеленгаторів (листопад 2009 - січень 2010). Пам’ять про ці славні часи і 20 дорів в індексі мене і тримає. За останній час я вже вкрай втомився, закинув качалку та почав курити. Можливо ліпше було б закинути все це, продати свої ліцухи та піти на роботу, але все ще вірю, що зможу стрибнути.
З.І.: доречі, картинка на початку посту веде на сторінку з темою, що ми останнім часом обговорюємо в сім’ї: хто багатий, а хто ні, і хто яким себе бачить. Нам плачуться всі, що не мають грошей, дехто з них зичить в нас, дехто зичить нам. Дехто з них купує машини, квартири, дехто їздить на закордонні курорти. Для нас це задорого. Для них задорого купляти лібхери, морозити овочі, сметана та молоко задорого, домашні яйця, домашнє борошно, домашнє пиво теж. Для нас це нормально. Хтось з них має будинок, але щось побачити в житті - задорого. Хтось тільки й те, що бачить, та їздить відпочивати, а купити щось до хати - задорого.
Ми хочемо мати більше однозначно, бо ще багато чого нам задорого .Ми не станемо жертвувати тим, що для нас нормально.
У всіх свої приорітети. Кому боулінг та каток, а кому молоко з під корови №4 і ніяких компромісів.
