о Чудо!

нуби кусайте лікті. маю сервак.
на серваку ПО як гною. Все покупне. Такий інтрументар шо дай дорогу.
і шо? запитає уважний читач... а нічо. хрефер жене шо больной на два гіга оперативи. хром на лфе брав 50мб, то я його вирубив.
Руки чешуться похвастати всім шо на ньому є, але не буду распіздяєм - все не моє. Колєга дав доступ і свободу дій поки сам насолоджується життям.
А ще сьогодні я розібрався чому скрейпбокс не парсив ascii.
А ще я перестав молитися. (шкода)
А ще я перестав говорити з горою. (справи налагодились і мені нема чого жаліти себе чи сварити)
Концентрації на довго я так і не досягнув. Бувають дні коли я дійсно Працюю, але решта не вдається так добре.

Дивно. Моє життя змінилося в той момент коли я почав розуміти Закони притяжіння, візуалізації, віри... З того часу пройшло вже кілька років, і те, що на початку здавалося таким простим і легким в реалізації насправді досі недосяжне. Дивно. В бесідах з дружиною ми часто помічаємо як інші топчуться на місті або ходять по граблях, і все вона питає мене: "в чому ж наша проблема?". Страх як не люблю цього питання. І відповіді однозначної, такої що наполовину має рішення, і рішення реальне, яке можна було б легко втілити, не маю.

Колишу малу. На кухні, в темноті, з відкритим вікном. Дивлюсь на вогні, Високий Замок. Згадую як малий вставав щоночі посеред ночі і я сидів і колисав його до самого світанку от так дивлячись у вікно. Думати про цілі мене заспокоювало. Тепер думаю суто про роботу (технічно). Колишу малу і думаю про те що я полюбив Львів. І так мені хочеться не впустити того відчуття, повільного спливання теперішнього часу за філіжанкою кави, тортиком. Хочу щоб ми разом приїжджати до церкви, і нехай діти досипають в машині, якщо вони того бажають. Хочу щоб по вечорах ми гуляли бруківкою. Хочу вже зараз. Колись візуалізував як малий ходить з нами. Наче йому вже років три-чотири. (зара майже три). А тоді він ще був малий, але я вперто не міг уявити його ще маленьким і що ми заможні одночасно. Тоді думав про другу дитину. Думаю, як то я візуалізую на перед, а другої дитини не має. То ж візуалізував і малу ))

А у Львові скоро свята. пампуха, Різдво... єх... А я 3 роки підряд бив себе в груди і сам жеж собі обіццяв, що настпуного Різдва я тих колядників засиплю грошима.

Отож, в черговий раз, я думаю про прийняття важливих рішень. Я маю знайти в собі сили вже, цього разу, бо часу не так вже багато. Як би то зробити?